ВІРА ДІДІВ

ВІРА ДІДІВ

Я чую докори у тому ж стилі,
Що віру ми, мовляв, дідів змінили.
На це — я запитанням відповім:
«Скажіть, якої ж віри був мій дід?»

Один мій дід будьонівку носив,
Строчив із кулемета в громадянську.
Хіба його хтось запитати смів:
«Якої віри ти, скажи, солдате?»

А в сталінські роки — він педагог.
Червоні прапори, вождів портрети...
Яка там віра? Навіть слово «Бог»
З маленької писали при «совєтах».

Мій другий дід — це сива борода,
Був набожним, здавалось, і молився.
Без хресного знамення не сідав
За стіл й холодної води напитись.

Та особливість в нім така була —
Ненавидів сусідів він чимало:
«З молитвою забити і хохла
Не гріх...» — він говорив, бувало.

Я пам’ятаю кислий дух вина
І маму у сльозах біля порога.
Христова віра... Де вона була?
Чи вірив дід мій в істинного Бога?

І не суджу я прадів-батьків,
Судити душі — це Господня справа.
Та шлях пройти духовних тих мерців,
Душа моя напевно не бажала.

Тому на докір відповідь стара, як світ:
«Є віра Божа. А при чім тут дід?»

#віра

#Юров_С.

​​Події хвилюючих днів

​​Події хвилюючих днів

Події хвилюючих днів
На душу летять важким каменем...
І гірко, так гірко мені,
Та все ж свого Господа славлю я.

Війна... Проливається кров...
Страхіття чимсь звичним вважається.
Бої — смерть царює кругом;
І страшно, що це не кінчається...

Думки переборюють сон
І цвяхами в скроні вбиваються.
Я знов розмовляю з Христом:
Молюся, і плачу, і каюся.

Гріхи всі мої за хребтом,
Та ворог про них знов нагадує.
Спасенна від смерті Христом —
І це зігріває і радує.

На сході жорстока війна...
За душу війна також точиться.
О Боже, помилуй всіх нас,
Бо спокою так уже хочеться!

Хоч розумом не осягти
Подій всіх, що Ти передбачуєш,
Та знаю: всесильний лиш Ти,
А все, що від Тебе,— на краще нам.

Нехай запанує Твій мир
В душі, що у битві поранена.
Хай стануть спокійні в нас сни,
І знов Тебе, Боже, прославимо!

#війна #мир

#Берчук_H.

"розчУлений" -так було вірно... замініть , будь ласка

​​ДЗВІНОК

​​ДЗВІНОК

«Алло, синочку, а ти де?»
Який же рідний голос мами!
Хвилююсь: розумію, час майне,
І вже її не буде з нами.

Не прийде повідомлення мені,
Що намагалась подзвонити.
Можливо, з’явиться лиш уві сні,
Та не почую вже молитви.

Щасливий, що матуся ще жива,
Спілкуюсь з нею дуже часто.
Настали у її житті жнива,
Візит до неї завжди вчасний.

Радію я, вже сивий неньчин син,
Не ділить нас розлуки хмара.
Розчулений, коли дисплея синь
Висвічує це слово «мама».

#родина #мама

#Білобров_О